Вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини не просто задовольняли потреби людей, але й прикрашали їх життя. Характерним для творів прикладного мистецтва був рослинний орнамент, на відміну від геометричного візантійського. Древньоруські майстри удосконалили візантійський тип кладки. Стіни соборів викладалися з рядів каменю, які чергуються, і плінфи (плоска цегла, близька до квадратної форми).

Зі зрубів будувалися і прості хати, і 2-3-поверхові тереми, зруби закладалися в основу кріпосних валів. Вершиною усної народної творчості став героїчний билинний епос, що склався до Х ст. Головною темою билин київського циклу стала боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності і величі Русі.

Історія української культури – О. Ю. Павлова 2012

На поясі кріпилися різні необхідні речі – кресало, гребінь, невеликий ніж. Головний убір становила валена шапка, взуттям слугували личаки, або шкіряні постоли. У прохолодні пори року одягали сукняну свиту, узимку – хутряний кожух. Він складався з довгої вишитої сорочки, поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих (а пізніше двох частково зшитих) полотнищ орнаментованої, або вовняної тканини. Крім Софіївського собору, збудованого Ярославом Мудрим в Києві, прекрасні храми зводилися й в інших містах. Деякі з них (Успенські собори в Чернігові й Володимирі-Волинському, церква Пантелеймона в Галичі й Кирилівська в Києві та ін.) збереглися до нашого часу.

При будівництві застосовувалися напівкруглі арки – закомари, характерні тільки для російського зодчества. Центральний простір храму в плані утворював хрест. Усередині храм був прикрашений мозаїкою і фресками, із зображеннями князя з родиною в оточенні свити, Христа-Вседержителя, Богоматері Оранти. Особливого значення у вищих школах надавалося вивченню іноземних мов. На першому місці була грецька мова, якою написані канонічні книги православної релігії, і якою, у ті часи, часто велися церковні відправи. Через те, володіння грецькою мовою було вкрай необхідне для вищих ієрархів церкви.

Розвиток писемності, освіти та науки

Монголи багато уваги приділяли торговельним шляхам та їх упорядкуванню. Історичні хроніки зберегли свідчення про те, що вони влаштовували спеціальні охоронні пункти та зимівники на торговельному шляху, який пролягав аж до Далекого Сходу. Не виключено, що українські чумаки-купці користувалися цією магістраллю. Ця версія підтверджується китайськими хроніками — в Пекіні у 1330 р.

Наприклад, популярними були прикраси з зображеннями божеств – Дажбога, богині весни, а також природних мотивів – дерев, зораного поля тощо. Також слід відмітити, що заміжні жінки Київської Русі мали обов’язково ховати волосся, це за віруваннями, повинно було захистити від злих духів. Незаміжні дівчата, натомість, ходили з розпущеним волоссям, заплітали коси та носили вінки. У тодішніх школах навчали читати, писати і лічити, співати церковні пісні (псалми).

Тема 3. Культурні процеси на території України у давні часи

Галицько-Волинский літопис – головне джерело для вивчення історії південно-західних князівств. Найбільш цікава та частина літопису, в якій розповідається про князювання Данила Романовича. Автор був гарячим прихильником Данила, ймовірно, його дружинником, володів літературним талантом і широкою ерудицією. Тому літопис являє цінність як для історії, так і для літератури. Історичним ядром Русі було Середнє Подніпров’я, де традиції політичного життя сягали ще скіфо-античних часів. Центром нової східнослов’янської держави став Київ (заснований ще у VI ст.), тому в історичній літературі з’явилась назва Київська Русь. Це зумовило швидке її входження в загальноєвропейську історикокультурну спільність.

“Вибір віри”, зроблений 988 року князем Володимиром Святославовичем, не здається випадковим. До візантійської орбіти молоду Руську державу підштовхувало і традиційне тяжіння на сайті , і економічно-торгові інтереси, здавна поєднані шляхом із варяг у греки, і загальнополітичні розрахунки. Відомості про одяг є в давньоруських письмових джерелах.